«Любов Батьківщини оперта на любов Бога»

Йосиф Сліпий

Святий п. Патиріарх УКЦ Йосиф І (кардинал Сліпий) народився 17 лютого 1892 року у с. Заздрість Теребовлянського району, у селянській родині Івана та Анастасії Коберницьких-Дичковських. Після закінчення народної школи у рідному селі і у Вишнівчику біля Зарваниці та української гімназії в Тернополі склав успішно екзамен зрілості 1911 року та почав студіювати теологію у Львові, а з осені1912 року в Інсбруці, де отримав ступінь доктора св.. богословії. Тут варто відмітити, що великий вплив на молодого Йосифа Сліпого мав його парох о. Іван Волянський (який, перед поверненням на Україну, був першим українським католицьким священником на Заході), він заохочував Йосифа до семінарії.

Висвячений на священика 30 вересня 1917 року Митрополитом Андреєм Шептицьким, який саме повертався з московського заслання, молодий священик продовжував навчатись. Осінню 1918 року виїхав на Захід, щоб продовжити стажування  в українському університеті у Львові і у 1924 році здобув ступінь приват-доцента, а з 1922 року був професором догматики на богословському відділі Духовної Семінарії у Львові, а з кінця 1925 року – її ректором. Свій вільний час Йосиф Сліпий повністю присвятив науково-дослідній та науково-організаційній праці, зосередивши свою увагу, в основному, на організації Богословського Наукового Товариства та видання «Богословія». Після завершення організації БНТ о. ректор Й. Сліпий більше уваги присвятив Духовної Семінарії, яку згодом розбудував до Блглсловської Академії. В признанні за великі заслуги о. Ректора Й Сліпого було обрано у лютому 1930 року дійсним членом НТШ, а по суспільно-громадській лінії – заступником головиУкраїнського Католицького Союзу. Друга світова війна стала поворотним пунктом в житті вченого і заслуженого організатора української християнської науки. Під час військових подій Владика Йосиф включився в державотворчі процеси українського народу, ставши членом Президії Національних зборів скликаних з ініціативиОУН, які закінчились проголошенням Акту про Відновлення Української Держави від 30 червня 1941 року. Але ейфорія від перемоги тривала недовго, після смерті Митрополита А. Шептицького почали переслідувати Українську Католицьку Церкву. А у березні 6 1946 року був проголошений присуд на Митрополита Йосифа у Львівській газеті «Вільна Україна». Засуджено його під гаслом «співпраця із нацистами» на 8 років примусових робіт. Справжньою причиною присуду була відмова зірвати із Апостольською Столицею й підпорядкувати Українську Церкву Московському Патріархові. Період заслання це найтяжчий час примусових робіт і духовного безділля. У 1953 року його засуджено на неозначений час та заслано на Сибір . Третій раз його засудили у 1962 році на жорстоке ув’язнення в Мордовії. Так на засланні Кир. Йосиф пробув 18 років. Нарешті, за особистим клопотанням папи Івана ХХІІІ та президента США Джона Кенеді було звільнено Митрополита Йосифа і 9 лютого 1963 року він прибув до відомого монастиря о. Василіян, і поселився в одній із келій. Зразу ж почав проявляти активну діяльність у трьох напрямках: відновлення колишньої Львівської Духовної Академії, відновлення чину студентів, пожвавлення діяльності Українського Богословського Наукового. Кілька раз ставив питання про створення окремого Українського Патріархату. 8 грудня 1963 року Митрополит підписав Грамоту заснування Українського Католицького Університету ім.. св.. Климентія. 1964 року Верховний Архієпископ відновив «Богословію» і започаткував видавничу діяльність УКЦ. А 25 січня 1965 року відбулась значуща подія в житті Й. Сліпого, коли Папа Павло VІ на таємній консисторії проголосив імена 27 нових кардиналів, а в тому числі і Блаженнішого Українського Верховного Архієпископа.

Як Глава Помісної Української Католицької Церкви, Патріарх Йосиф І відбував пастирські візити по всіх частинах світу, де живуть вірячи української церкви – Західну Європу, Північну і Латинську Америку, Австралію.

У Ватикані в п’ятницю ранком, 7 вересня 1984 року відійшов у вічність Патріарх Помісної Української Католицької Церкви Йосиф І (Кардинал Сліпий) на 1993 році життя.

                                                                                                                    Підготуавла Немира Л. М.